Столичним мешканцям дійсно притаманне почуття гумору. Якщо б воно було б відсутнє, навряд чи Леонід Михайлович очолив би мерію.

Здавалося б така активна діяльність з розповсюдження гуманітарної допомоги пенсіонерам, участь у молитовних зібраннях скандально відомого проповідника Сандея Аделаджі з одночасними хресними ходами позмінно з Владикою Володимиром і Владикою Філаретом, «дружба» з Бродським і Рабиновичем та «публічні лайки» з Володимиром Стретовичем і Петром Порошенком.

Дивною могла б здаватися і манера розмовляти, яка давно викликала підозри у Геннадія Москаля та Юрія Луценка щодо зловживання Леонідом Михайловичем седативних і наркотичних препаратів.

Як досить неоднозначна постать вітчизняного політикуму, Леонід Михайлович на подив своїх опонентів намагався жодним чином не відповідати на їхні закиди, заповнюючи інформаційний вакуум навколо себе за рахунок репетування Ірени Кільчицької та красномовних висловів Олеся Довгого про те, що в столиці наводиться лад.

Однак, столичні бізнесмени дуже чітко відчули одну вкрай болючу для них закономірність, яка виразилася в тому, що, як вирішувалися «земельні» питання в Києві, так і продовжують вирішуватися, проте «ціна питання» виросла втричі!

Багато хто з неприхованою ностальгією пригадував Олександра Олександровича, який «закривав» землевідведення зі своїми друзями куди оперативніше, тихіше і дешевше.

Все тече, все міняється…

Тепер Київський міський голова особисто припиняє багатомільйонні забудови, на які самотужки виписував дозвіл і всіляко протягував через Київраду. Можна зрозуміти незадоволення мешканців прилеглих будинків, невдоволення яких нерідко свідомо проплачується зацікавленими у земельній ділянці бізнесменами, які в такий спосіб винайшли спосіб підзаробити на сплату комунальних платежів. Два дні простояв, побився з охороною будмайданчику, полаявся з міліцією у своє задоволення, а ввечері – розрахунок: приїздить скромний «замовник» на якомусь пошарпаному «вазі» і роздає «преміальні» за виступ в ефірі завжди голодних на скандали вітчизняних телеканалів.

І все це було б добре, коли б не було так погано.

Про що може мріяти київська міська громада, коли над її законними правами так жорстоко знущаються, перекручуючи факти і вільно трактуючи події.

Найбільш бісить особиста участь Леоніда Черновецького у акціях невдоволених мешканців столиці, що кидаються під будівельну техніку. Сам же ж спровокував цю ситуацію, а тепер намагаєшся з неї розпіаритися. Правильно кажуть: «з поганої вівці, хоч бавовни шмат».

Недолугість київських чинуш давно стала «притчею во язицех», а намагання вислужитися – головною чеснотою, яка сьогодні значно превалює над здоровим глуздом.

Кому потрібна станція метро «Красний хутір»? Білкам з прилеглого лісу?

Поясність, будь-ласка, хто може, навіщо було витрачати шалені 300 млн. гривень на будівництво станції метрополітену в лісі, куди не тільки ще не підведені комунікації, а навіть і не планується найближчим часом зведення житлових масивів. Розвиток тамошньої інфраструктури може розпочатися аж у 2010 році, а станція метро – вже є!

Мешканці Троєщини і Зазим’я, ви це можете усвідомити?

А де передбачена підготовкою до «Євро 2012» програма забудови в Києві 70 готелів? Правильно, навіть ще не розглядалася. Напевно мер вважає, що понад 100 тисяч іноземних туристів можна бути з комфортом скормити комахам на Трухановому острові, а тих, хто заможніший – підселити у квартири «соціалки», поки їх ще всі не роздали.

Єдине, що з цього безладу, який відбувається у найдавнішій європейській столиці, можна зрозуміти, так це те, що Леонід Михайлович – звичайний кон’юнктурник, який завжди використовував людей за для власного збагачення.

Подивіться, які земельні ділянки належать групі «Правекс», очолюваній сином Черновецького? А скільки було скандалів із захопленням столичних підприємств його зятем Супруненком та вже його близьким другом Камарницьким?

Сотні сторінок газет і гігабайти Інтернету вказують на те, що в Леоніда Михайловича не лишилося нічого святого у прагненні задушити столицю своїми напівмасонськими порядками.