Киян пенсійного віку зазвичай цікавлять наявні гроші, аби мати змогу купити хліб насущний та спромогтися не померти з голоду до наступного одержання чергової мізерної зарплатні чи песії. Та борони боже не вберегтись від непрогнозованих підвищень цін на першочергові споживчі товари та послуги. Після цього стає зрозумілим все зростаюча агресія мешканців міста до вітчизняних товстосумів та олігархів, які насолоджуються життям та час від часу граються у вибори. Одні намагаються здобути виборчі дивіденди, безглуздо викидаючи на повітря запаморочливі суми з багатьма нулями в іноземній валюті, інші- занадто напружують сірну речовину власного мозку, а інколи й досить потужні м’язи. Все це заради досягнення головної мети «пропорційного шабашу» - запевнити виборців у перевазі його особистого «кишенькового блоку» над конкурентами та у неодмінності якнайскорішого настання «райського життя» для всіх без виключення простих смертних.
Гадаю, питливому читачеві досить цікаво буде довідатись про «чесність та порядність», задекларованих перевіркою на детекторі брехні одного з чисельних праведників «милістю божою його зверхності та святейшества пана Леоніда Черновецького» по зароблянню ним свого першого мільйона. Цей жаданий мільйончик Льончик, в майбутньому мер та лідер однойменного блоку самого себе на виборах до Київради, не заробляв в прямому розумінні цього слова. Не вдаривши навіть палець о палець, майбутній хозяїн концерну «Правекс» Л.Черновецький цілком резонно розцінив перспективність одруження з дочкою вірменського ювеліра Степана Айвазова- Аліною. Працюючи в м.Києві в системі реалізації виробів з дорогоцінних металів, С.Айвазов зміг протиправним чином шляхом спекуляцій та фінансових махінацій зібрати значний капітал. Поріднившись з сім’єю Айвазових, Леонід не тільки розширив коло корисних знайомств серед «ювелірного» столичного істеблішменту, а й здобув можливість особисто розпоряджатися частиною коштів «імперії Айвазових». Легалізація коштів здійснівалася через підконтрольні іноземні офшорні компінії, які перераховували «брудні» гроші для створення та фунціонування цілої низки спільних СП та вітчизняних фірм, яка згодом стала найменуватись «Концерн Правекс». Аби мати змогу здійснювати незаконні фінансові операції через підконтрольну банківську установу, майбутній фінансовий олігарх вирішив створити в 1992 році до болю відомий киянам «Правекс-банк».
А далі все як для «помазаника Божого» (з легкої руки його темношкірого намісника Сандея Аделаджи): підкуп виборців гречкою, перемога на мерських виборах- і вся система «сєтєвого» маркетингу банку «Правекс» працює в столичній КМДА. Молоді і зухвалі не зупиняються ні перед чим, аби примножити щасливий для них всіх «перший мільйон» Л.Черновецького. Бізнесові інтереси прослідковуються в кожному кроці Довгих, Біссів, Кільчицьких, Супруненків та інших, не менш відомих членів команди Черновецького.
Слід, дорогий киянин, зрозуміти одну просту істину: хто хоч раз в житті почав заробляти великі гроші- надалі зупинитися вже не може. Але чому за «мільйонну» хворобу окремих ділків повинні з міського буджету розплачуватись прості мешканці столиці?
